У Хеллоуїнську ніч я, гном-спойлера затятий мисливець за скарбами, вирішив пробратися до забутих катакомб на околицях величного Гірана. Там, казали, можна знайти кристали, які на свята перетворюються на особливі магічні камені. Звісно ж, такі чутки не могли не зацікавити мене — гнома, що обожнює блиск коштовностей.
Я ледве ступив за перші ворота Катакомб, як раптом усюди почали з'являтися зомбі, скелети та привиди, мовчазно підступаючи до мене з обох боків вузьких кам'яних коридорів. Зціпивши зуби, я підняв свій молот, але з кожною новою хвилею ворогів мої удари ставали повільнішими.
Коли я вже почав сумніватися, чи виживу, до мене приєдналися інші відчайдухи — ельфійка-сумонер і людина, що вправно орудувала кинджалом. Разом ми пробивалися крізь армії нечисті, аж поки не дійшли до центральної зали. Там нас чекав сам Лорд Вампірів, який у цей вечір був особливо лютий і сильний. Його погляд паралізував, а його удари були настільки швидкі, що я ледве встигав ухилятися.
Ми билися довго. У якийсь момент він збив мене з ніг, і я вже був готовий попрощатися зі своїми мечами, коли раптом мої товариші в останньому потужному зусиллі нанесли йому фінальний удар. Вампір зник, залишивши по собі криваво-червоний камінь, який я швидко забрав собі — все-таки трофей був чесно здобутий.
Так ми повернулися назад, знесилені, але щасливі. Тепер у моїй колекції є цей камінь, який уособлює собою пам'ять про ту ніч, коли навіть духи потойбічного світу не змогли зупинити хороброго гнома.