Kviki268

*** шизофрен і той у мені що говорить до тебе мовчки і той у мені що говорить до тебе віршами і той я живий що будую для тебе човен усі ми – чужі і нічого нема між нами і той я що стік би по тобі воском і той що місив би тебе як тісто нас тисячі тут у одному мозку і нам ще просторо і нам не тісно а так я люблю тебе стояко бо ти у мені така столика такі ми ніякі такі всілякі такі ми розумні такі ми дикі такі-то там-то такі-то тут ми такі-то з кимось такі-то разом ми бгахаватгіта і камасутра останній аркуш найперша фраза Юрко Іздрик, із поетичної збірки «Календар любові»

*** Я недовтекла, бо i тиша, i втеча страшнi — Вiд того, що бути не вмiло i статись не мало. Бог дав менi смерть, але свiт не дозволив менi, Щоб очi мої випiкало, i костi ламало, Щоб жили кришило, як в залi лункiй дзеркала... Щоб мусила знати, котрою водою ходити... I втеча, i тиша — страшнi, я ж бо недовтекла. А Бог мене буде — за тишу i втечу — судити... Маріанна Кіяновська, з поетичної збірки «373»